1. Привіт і подяка
Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир! 2 Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших. 3 Маємо в пам'яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 4 знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання, 5 бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас. 6 І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа 7 і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. 8 Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те. 9 Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому 10 та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, - Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.
2. Діяльність св. Павла в Солуні 1-12; віра й витривалість солунян 13-20
Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний; 2 але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю. 3 Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу. 4 Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші. 5 Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, 8 так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали. 9 Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію. 10 Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11 Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12 просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави. 13 І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді - як Боже слово, що й діє у вас, віруючих. 14 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв, 15 які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні. 16 Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх. гнів. 17 А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами. 18 Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, - раз і вдруге, та сатана перешкодив нам. 19 Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу? 20 Так! Ви - наша слава й наша радість.
3. Тимотей у Солуні 1-5; добрі новини з Солуня 6-10; молитва 11-13
Тому, не спроможні більше витримати, ми вирішили зостатися самі в Атенах 2 і вислали Тимотея, нашого брата і слугу Божого в Євангелії Христовій зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі, 3 щоб ніхто не хитався в цьому горю; самі бо знаєте, що така наша доля. 4 Бо коли ми були між вами, то ми наперед вам казали, що маємо страждати, як воно й сталось, і вам відомо. 5 Ось чому я, не спроможний більше витримати, послав довідатися про вашу віру, щоб, бува, не збентежив вас спокусник і щоб наш труд не був даремним. 6 Тепер же, як повернувся до нас Тимотей від вас і приніс нам добру звістку про віру та любов вашу, а й що завжди нас гарно згадуєте, бажаючи побачити нас, як і ми вас, 7 то й ми, брати, втішилися вами посеред злиднів та клопотів наших, заради вашої віри; 8 ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі. 9 Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом? 10 Ніч і день якнайревніше молимося, щоб побачити обличчя ваше та доповнити те, чого бракує вашій вірі. 11 Нехай же сам Бог і Отець наш та Господь наш Ісус вирівняє нашу до вас дорогу! 12 А вас нехай Господь примножить і наповнить любов'ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас, 13 щоб він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма його святими.
4. Святість, любов, праця 1-12; померлі воскреснуть 13-18
А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, - як ви і живете, - щоб так досягали дедалі більшого поступу. 2 Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. 3 Це ж саме воля Божа: святість ваша - щоб ви стримувались від розпусти, 4 щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, 5 не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; 6 не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили. 7 Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости. 8 Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа. 9 А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного, 10 і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу. 11 Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками, - так, як ми були наказали, 12 - і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, - і ні в чому не зазнавали нестачі. 13 Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, - щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14 Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, - не випередимо тих, що поснули. 16 Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17 Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди. 18 Отже, втішайте один одного цими словами.
5. День судний невідомий 1-3; тож слід повсякчас бути готовим 4-12; різні вказівки 13-22; закінчення 23-28
А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоб до вас писати. 2 Самі бо знаєте, що день Господній прийде, як злодій уночі. 3 Саме, як говоритимуть: Мир і безпечність, -тоді зненацька злетить на них погибель, як біль на вагітну лоном, - і не уникнуть. 4 Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: 5 бо всі ви - сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6 Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! 7 Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. 8 Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння. 9 Бож призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, 10 який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили. 11 Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите. 12 Прохаємо вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. 13 Шануйте їх у надмірі любови за їхню працю. Живіть у мирі між собою. 14 Благаємо вас, брати: карайте ледачих, малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терплячі. 15 Уважайте, щоб ніхто не віддавав нікому злом за зло, а старайтеся робити добро один одному і для всіх. 16 Завжди радійте. 17 Моліться без перерви. 18 За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі. 19 Духа не гасіте, 20 пророцтва не легковажте, 21 усе перевіряйте; тримайте те, що добре, 22 і стримуйтесь від усякого роду лукавства. 23 Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота - дух і душа, і тіло - буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа. 24 Вірний той, хто вас покликав, - він і здійснить це. 25 Брати, моліться і за нас! 26 Вітайте всіх братів святим поцілунком. 27 Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. 28 Благодать Господа нашого Ісуса Христа - з вами!