1. Блудниця та діти Осії від неї - символи Ізраїля
Слово Господнє, що було до Осії, сина Беері, за часів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, царів юдейських, і за часів Єровоама, сина Йоаса, царя ізраїльського. 2 Коли Господь почав говорити через Осію, він сказав до нього: «Іди, візьми собі за жінку блудницю й дітей блудних, бо край, покинувши Господа, тільки й знає, що блудувати.» 3 Пішов він і взяв Гомер, дочку Дівлаїма. Завагітніла вона й породила йому сина. 4 Господь сказав до нього: «Назви його Єзреел, бо ще трохи, й я відомщу кров Єзреела на домі Єгу та покладу край царству дому Ізраїля. 5 Того дня я зламаю лук Ізраїля в Єзреел-долині.» 6 Завагітніла вона знову й породила дочку. І він сказав до нього: «Назви її: Непомилувана, бо я не буду більше милувати дому Ізраїля; я ніяк не прощу їм. 7 А над домом Юди я змилуюся і спасу їх Господом, Богом їхнім. Я не спасу їх ні луком, ні мечем, ні війною, ні кіньми, ні їздцями.» 8 Відлучила вона Непомилувану й завагітніла та породила сина. 9 І він сказав: «Назви його: Не-Мій-Народ, бо ви - не мій народ, а я - не ваш.»
2. Проблиски надії
«Та все ж таки синів Ізраїлевих буде числом стільки, як піску морського, що його не можна ні зміряти, ані злічити. І замість до них казати: Ви - не народ мій, - до них казатимуть: Діти Бога живого. 2 Сини Юди й сини Ізраїля зберуться докупи і настановлять над собою одного головою, і вийдуть з краю, великий бо буде день Єзреела. 3 Скажіть вашим братам: Народ мій, - а вашим сестрам: Помилувана. 4 Оскаржте вашу матір, оскаржте, бо вона мені не жінка, і я не чоловік їй. Нехай вона усуне з лиця у себе блуд свій, і свої перелюбства з-поміж грудей у себе, 5 а то я роздягну її догола, зроблю її такою як була в день, коли народилась, зроблю її, немов пустиню, зроблю її, неначе суху землю, я спрагою її заморю. 6 Дітей її не буду милувати, бо то блудницькі діти, 7 бо мати їх блудувала. Та, що їх зачала, соромом себе покрила, бо говорила: Піду я за коханцями моїми, що мені дають хліб і воду, вовну й льон, олію й напої. 8 Ось чому я її дорогу глодами загороджу й вимурую мур проти неї, так що вона своїх стежок не знайде. 9 Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині. 10 Вона не визнала, що то я давав їй хліб, молоде вино й свіжу олію, що я обсипав її золотом та сріблом, з яких вона собі ваалів наробила. 11 Тому я заберу назад у свій час хліб мій, і моє молоде вино в свою пору; я вирву геть вовну й льон мій, якими вона свою голизну прикривала. 12 Тепер відкрию її сором перед очима в її коханців, і ніхто її не врятує з руки моєї. 13 Край покладу я всім її утіхам, її святам, її новомісяччям, її суботам - усім її врочистостям. 14 Я спустошу виноградні лози й смоківниці в неї, що про них вона казала: Це мої подарунки, що мені були дали мої коханці. Я оберну їх на ліс; звір польовий буде їх жерти. 15 Я її покараю за дні ваалів, коли вона їм кадила та, оздобившися кульчиками й намистами, за коханцями ходила. Мене ж - вона забула! - слово Господнє. 16 Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти. 17 Я дам їй виноградники ізвідти й Ахор-долину, як надії двері. І вона відповість там так, як за днів своєї молодости та як вона виходила з Єгипетського краю. 18 І станеться: того часу, - слово Господнє, - вона буде звати мене: Мій чоловіче! - вона не буде більше мене звати: Мій Ваале! 19 Я викину із уст у неї імена ваалів, їхні ймення не будуть згадуватись більше. 20 І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну - я з землі знищу і дам лежати їм безпечно. 21 Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові. 22 Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш. 23 Того часу я відповім, - слово Господнє, - небу, а воно відповість землі. 24 Земля відповість збіжжю, мустові й олії; вони ж відкажуть Єзреелові. 25 Я його засію для мене у краю, помилую я Непомилувану і скажу Не-Мій-Народові: Ти - народ мій, а він скаже: Ти - Бог мій.»
3. Викуп невірної жінки - символ Божого милосердя супроти Ізраїля
Господь сказав до мене: «Іди ще, полюби жінку, яку любить її друг, перелюбку, так само, як Господь любить синів Ізраїля, хоч вони й звертаються до інших богів і люблять печива виноградні.» 2 І я купив собі її за п'ятнадцять срібняків та за хомер ячменю й пів хомера ячменю, 3 і сказав їй: «Довгий час сидітимеш мені самотньою, не блудуючи, і не належатимеш ніякому чоловікові; таким же й я буду до тебе.» 4 Бо довгий час сини Ізраїля сидітимуть самотніми, без царя й без князя, без жертви й без пам'ятника, без ефоду й без терафів. 5 Потім сини Ізраїля повернуться й шукатимуть Господа, Бога свого, й Давида, царя свого; і, тремтівши, прийдуть до Господа й до його доброти - наприкінці днів.
4. Загальне зіпсуття
Слухайте слово Господнє, діти Ізраїля, бо в Господа суд із мешканцями краю: нема бо правди, ані милосердя, ні знання Бога в краю. 2 Невірні клятьби, брехні, душогубства, крадіж та перелюби! Прорвано перепони, кров ллється без упину! 3 Ось чому край сумує, і кожний, хто живе в ньому, зневажає разом із звірем у полі й птахом у небі, ба й риба в морі гине. 4 А все ж таки нехай ніхто не докоряє, ніхто нехай не ганить; до тебе бо, священику, у мене справа! 5 Тому спотикатимешся удень, і пророк теж спотикнеться уночі з тобою. І матір твою я погублю. 6 Народ мій гине через брак знання. Тому, що ти відкинув знання, - то й я тебе відкину від мого священства; забув ти про закон Бога твого, - то й я твоїх синів забуду. 7 Що більш їх множилося, то більш вони грішили проти мене; я славу їхню переміню на ганьбу. 8 Вони живуть з гріхів мого народу, душа їхня до його беззаконности змагає. 9 Та що буде з народом, те й із священиком: я його покараю за його поведінку, я йому відплачу за його вчинки. 10 І вони їстимуть, але не будуть ситі; блудуватимуть, але не будуть розростатись, бо занедбали на Господа вважати. 11 Блуд, вино й муст розум відбирають. 12 Народ мій у свого дерева шукає ради, і палиця його майбутнє його звіщає, бо дух блудництва зводить їх з дороги; блудуючи, вони від свого Бога відступили. 13 На вершинах гір вони приносять жертви та по пагорбах палять кадило, під дубом, під тополею та теребинтом, бо тінь їхня мила. Тому ваші дочки блудують і ваші невістки перелюб творять. 14 Я не скараю дочок ваших, коли будуть блудувати, ані невісток ваших, як будуть перелюб творити, бо вони ж самі з блудницями набік відходять, приносять жертви з розпусницями при святинях; а народ без тями гине. 15 Коли вже ти, Ізраїлю, блудуєш, то нехай би вже не провинювавсь хоч Юда! Ой, не ходіте у Гілгал і не здіймайтесь у Бет-Авен, та не кляніться: Як жив Господь! 16 Ізраїль бо впертий, як телиця вперта; хіба Господь може пасти їх, як ягня, по лугах розлогих? 17 Ефраїм злигався з бовванами, - лиши його. 18 Коли мине їх пияцтво, вони беруться до блудництва; князі його кохаються в безчесті. 19 їх схопив вітер у свої крила, вони стидатимуться своїх жертовників.
5. Погроза карою: Бог відступиться від Ізраїля
Слухайте це, о священики! Вважай, доме Ізраїля! Прихили вухо, доме царський, бо вам суд належить! Бо ви були пасткою у Міцпі і сіткою розіп'ятою на Таворі. 2 Відступники погрузли глибоко у вбивствах, та я провчу їх усіх. 3 Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не схований від мене. Тепер бо ти, Ефраїме, блудуєш, - сплюгавлений Ізраїль. 4 Учинки їх не дозволяють їм повернутися до свого Бога, бо дух блудництва в них усередині, і вони Господа не знають. 5 Але Ізраїля гординя буде свідчити проти нього. Ізраїль та Ефраїм спотикнуться об свою провину, і Юда теж спотикнеться з ними. 6 Вони йдуть з вівцями своїми та волами Господа шукати, але вони його не знайдуть: він від них ухилився! 7 Вони зламали віру Господеві, бо чужих дітей сплодили: тепер же новий місяць пожере їх і поля їхні. 8 Трубіть у ріг у Гівеа, у сурму в Рамі; вдарте на сполох у Бет-Авені - позаду тебе, Веніямине! 9 Ефраїм стане пусткою в день кари; я сповіщаю над колінами Ізраїля річ певну. 10 Князі юдейські скидаються на тих, які пересувають межі. Я виллю на них, немов воду, гнів мій. 11 Пригноблений Ефраїм, судом побитий, бо уподобав собі за марнотами ходити. 12 Тому буду для Ефраїма міллю і порохном для дому Юди. 13 Коли ж Ефраїм побачив свою неміч і Юда - свою рану, пішов Ефраїм до Ашшура, а Юда до великого царя звернувся; та він вас вилікувати не здолає, ні вигоїти рану вашу. 14 Бо я буду, мов лев, для Ефраїма, немов левеня - для дому Юди. Я, я розірву й геть піду; я вхоплю, і ніхто не буде рятувати. 15 Піду, повернусь на моє місце, аж доки ті не визнають вини своєї і не стануть обличчя мого шукати. У своїй біді шукатимуть мене ретельно.
6. Ізраїль навертається до Бога, але нещиро
Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть; він ударив, він і рани перев'яже. 2 Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити. 3 І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати; його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде; немов весняний дощ, який зрошує землю. 4 Що мені діяти з тобою, Ефраїме? Що мені діяти з тобою, Юдо? Таж любов ваша, немов уранці мряка, мов та роса, що притьмом геть приходить. 5 Тому я їх навчав через пророків, грозив їм уст моїх словами, і суд мій виходить, наче світло. 6 Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога - над всепалення. 7 Вони ж, як люди, союз порушили і зрадили мене там. 8 Гілеад - місто злочинців, вкрите слідами крови. 9 Неначе зграя розбишак, що на людей чигає, отак священиків ватага вбиває на шляху сихемськім. Вони мерзоти чинять! 10 В домі Ізраїля бачив я страшні речі: там блуд в Ефраїма, опоганивсь Ізраїль. 11 Та й тобі, Юдо, призначене жниво, як я відкличу полон народу мого.
7. Зіпсуття провідних верств Ізраїля
Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії; вони бо брехню чинять; злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні. 2 Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу. Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, - вони перед обличчям у мене. 3 Вони своєю злістю царя розвеселяють, - князів обманами своїми. 4 Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне. 5 У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями. 6 Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові; їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем. 7 Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів. Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває. 8 Ефраїм? Таж він з народами змішався; Ефраїм став, мов паляниця не обертана. 9 Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає. На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає. 10 Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають. 11 Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію. 12 Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне; я їх скараю за їхню злобу. 13 Горе їм, бо утекли від мене; погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались. Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене. 14 Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене. 15 Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене. 16 Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий. Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю.
8. Проти ідолопоклонства
Приклади сурму до твого рота, - мов сторож Господнього дому, за те, що вони порушили союз мій і від закону мого відступили. 2 Вони взиватимуть до мене; «Боже мій, ми ж тебе знаємо, ми - Ізраїль!» 3 Ізраїль добро геть відкинув, ворог буде за ним гонитися. 4 Вони царів настановили, та не від мене; князів собі робили, а я про те не відав. 5 Твого бичка, о Самаріє, я відкинув; гнів мій на них палає; докіль вони очиститись не зможуть? 6 Бо він від Ізраїля походить: то ремісник зробив його і він - не Бог. На тріски розлетиться бичок самарійський. 7 Вони бо сіють вітер і пожнуть бурю: на їхньому стеблі нема колосся, муки воно не вродить; а як і вродить, то чужі його поглинуть. 8 Поглинутий Ізраїль! Тепер він став поміж народами, немов посудина безвартна. 9 Вони бо пішли до Ашшура, - немов дикий осел, самітний, одинокий - Ефраїм найняв собі коханців. 10 Та хоч вони поміж народами їх наймуть, я їх тепер зберу докупи і вони почнуть зменшуватись від тягару царя та князів. 11 Ефраїм намножив собі жертовників, щоб грішити; жертовники й були для нього, щоб грішити. 12 Хоч би я написав йому і тьму моїх законів, - вони б їх за щось чуже вважали! 13 Їм жертви довподоби. Нехай жертвують м'ясо й споживають! А Господові вони не вгодні. Тепер він пригадає їхню несправедливість і за гріхи їх покарає: вони повернуться у Єгипет. 14 Ізраїль бо Творця свого забув, палаців собі набудував. Та й Юда намножив укріплених міст; та я пошлю вогонь на його міста, й він пожере його твердині.
9. Позбавлений усього - Ізраїль піде на вигнання
Не радуйся, Ізраїлю, не веселися, як народи, бо ти блудуєш геть від Бога твого. Ти полюбив блудничу плату на кожнім току. 2 Ні тік, ні кухва їх не будуть годувати, молоде вино їх обманить. 3 Вони не будуть жити у краю Господнім, але Ефраїм повернеться в Єгипет, і в Асирії їстимуть нечисте. 4 Не будуть приносити Господові вина в жертву, і жертви їхні не будуть йому довподоби. Їхні жертви будуть для них, немов хліб похоронний: кожен, хто його їстиме, оскверниться, бо хліб їхній буде їм на пожиток і в дім Господній він не ввійде. 5 Що будете чинити в день призначеного свята, в день Господнього празника? 6 Бо ось вони від згуби повтікали. Єгипет їх збере докупи, Мемфіс їх поховає. А їхні дорогоцінні скарби срібла - кропива їх заглушить, тернина буде в їхніх наметах. 7 Прийшли дні відвідин! Прийшли дні відплати! Ізраїль мусить це знати. Пророк - дурний! Надхненний зсунувся з глузду! З-за безлічі беззаконства твого - неприязнь велика. 8 Ефраїм, народ мого Бога, стежить за пророком, кладе сильця на кожній його стежці, переслідує його і в Божім домі. 9 Вони глибоко зіпсувались, як за днів Гівеа. Він пригадає їхню несправедливість, гріхи їхні покарає. 10 Як винні грона в пустині, я знайшов Ізраїля; як перший плід на смоківниці, побачив батьків ваших. Вони ж, прибувши до Ваал-Пеору, віддались гидоті, й зробились бридкими як і те, що полюбили. 11 Ефраїм - слава його відлетить, як птиця: не буде більше ні народин, ні вагітности, ані зачаття. 12 Навіть коли й зростять собі дітей, я захоплю їх так, що ніхто не залишиться. Горе їм теж, як я від них відійду! 13 Ефраїм, як я бачу, зробив своїх дітей здобиччю. Ефраїм виведе своїх дітей на різанину. 14 Дай їм, о Господи!... Що ж ти даси їм? - Дай їм неплідне лоно й сухі груди. 15 Усе їхнє зло в Гілгалі, бо там стали вони мені осоружні. За їхні лихі вчинки я прожену їх з мого дому, не буду більше їх любити; усі князі їхні - бунтівливі. 16 Ефраїма побито; коріння їхнє всохло, вони не вродять більше плоду. Та навіть як народяться в них діти, я знищу дорогий їм плід їхнього лона. 17 Мій Бог відкине їх від себе за те, що були йому неслухняні. Вони будуть між народами блукати.
10. Руїна жертовників. Падіння царства
Ізраїль був розкішною лозою, що плоди родила гойно. Але що більш плодів було в нього, то більше жертовників він намножив; що кращою була земля в нього, то кращими були божки в нього. 2 Серце в них подвійне: вони тепер будуть покутувати. Він повалить їхні жертовники і зруйнує бовванів їхніх. 3 Певно будуть тепер казати: «Царя в нас немає, тому, що Господа ми не боялись. Та й цар - що може він для нас зробити?» 4 Пусті слова зводять, нещиро присягають, чинять умови: право буяє, немов отруйне зілля на бороздах у полі. 5 З-за бичка Бет-Авену будуть у страху мешканці Самарії. Народ бо за ним буде в жалобі, жерці його за ним тремтітимуть, - за його славою, бо відійшла від нього. 6 Та й його самого віднесуть в Ашшур - як бранку великому цареві. Ефраїм сорому зазнає, Ізраїль застидається свого заміру. 7 А цар Самарії зникне, немов піна на воді. 8 Будуть спустошені узвишшя безбожности, - той гріх Ізраїля! Глоди й будяки зійдуть на їхніх жертовниках. Вони скажуть горам: «Покрийте нас!» - а пагорбам: «Упадіте на нас!» 9 Вже від днів Гівеа ти согрішив, Ізраїлю! Там вони й зостались. Чи не досягне їх війна в Гівеа, тих дітей зухвальства? 10 Коли захочу, я їх покараю. Народи проти них зберуться, як їх каратимуть за їхню вину двоїсту. 11 Ефраїм - добре освоєна ялівка, що любить молотити. Я накладу ярмо на її пишну шию, на Ефраїмі будуть їздити верхи. Юда буде орати, а Яків волочити. 12 Засійте собі правду, жніть плід любови, розоріть собі цілину. Бо час шукати Господа, поки він прийде й виллє на вас дощеві справедливість, 13 Ви орали безбожність, жали беззаконність і їли плід брехень. Що ти звірявсь на твої колісниці, на многоту твоїх вояків, - 14 то метушня у твоїм війську здійметься; спустошені будуть усі твої твердині, як Салман зруйнував був Бет-Арбел у день бою; мати була з дітьми розбита. 15 Таке зробив вам Бетел за вашу страшну злобу. Удосвіта з царя Ізраїля й сліду не стане.
11. Любов Бога до Ізраїля - понад усе
Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина. 2 Що більше я їх кликав, то більш вони відходили від мене. Вони ваалам жертви приносили, кадили перед різьбленими бовванами. 3 Я самий, я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх. 4 Я притягав їх людяними мотузками, - поворозами любови. Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти. 5 Вони не повернуться в Єгипетську країну, але Ашшур царем їхнім буде - за те, що не хотіли повернутися до мене. 6 Меч буде лютувати по містах їхніх, він знищить їхні засуви й пожере їх за власні їхні задуми. 7 Люд мій повис; не знає, чи повернутись до мене; і хоч його кличуть угору, ані один не хоче підвестися. 8 І як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? Як мені зробити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій. 9 Не виконаю палаючого гніву мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо я - Бог, не людина; Святий посеред тебе; я не вломлюся в місто. 10 Вони підуть за Господом, який, як лев, зарикає; бо він зарикає, і діти, тремтівши, прийдуть із заходу. 11 Птахом прилинуть, тремтівши, з Єгипту і, як голубка, з Ашшур-краю. Я оселю їх у домівках їхніх, - слово Господнє.
12. Релігійно-політичний занепад Ізраїля
Ефраїм оточив мене брехнею, дім Ізраїля - обманом. А Юда ще й вередливий супроти Бога й супроти святого, який - вірний. 2 Ефраїм пасе вітер; за східнім вітром женеться, всякденно множить брехню й насильство; укладають союз з Ашшуром, несуть олію в Єгипет. 3 Та й з Юдою в Господа розправа: і він покарає Якова згідно з його путями, згідно з його ділами він йому відплатить. 4 В утробі за п'яту взяв брата свого, своєю силою боровся з Богом. 5 Боровся з ангелом - і подужав; плакав - і прохав у нього ласки; зустрів його в Бетелі і говорив там з ним. 6 Але Господь, Бог сил небесних, Господь - ім'я його. 7 Тож повернись до Бога твого, пильнуй любов та правду і чекай на Бога твого постійно. 8 Мов Ханаан тримає у своїй руці вагу неправдиву, він любить утискати. 9 Ефраїм мовив: «Таки розбагатів я! Здобув собі достатків! У всіх моїх трудах не знайдуть у мені кривди, що гріхом було б.» 10 Я - Господь, Бог твій, з Єгипетського краю, - я знов оселю тебе в наметах, як у дні призначеного свята. 11 Я мовляв до пророків, помножив я видіння, через пророків промовляв я у притчах. 12 Гілеад - то сама несправедливість, вони - чиста марнота. Биків жертвують у Гілгалі; їхні жертовники будуть, мов каміння купи на бороздах у полі. 13 Яків утік в арамське поле, Ізраїль служив за жінку, за жінку стеріг вівці. 14 Через пророка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, через пророка він ним піклувався. 15 Тяжко доводив Ефраїм до гніву; за те ж і кров його впаде на нього, і Господь його поверне йому назад його зневагу.
13. Невдячний Ефраїм буде покараний
Як говорив, було, Ефраїм - усі тремтіли: він був в Ізраїлі поважний. Та він через Ваала провинився й загинув. 2 І нині вони грішать дедалі більше й більше. Вони собі зробили литих бовванів із свого срібла, згідно із своїм розумом - ідолів: усе робота ремісницька! І примовляють: «Жертвуйте їм! Люди, телят цілуйте!» 3 За те ж і будуть вони, неначе мряка вранці, немов роса, яка зникає вдосвіта, немов полова, що вітер її з току звіває; мов дим з вікна. 4 Однак, я - Господь, Бог твій, із Єгипетського краю. Іншого, крім мене, Бога ти не знаєш, і опріч мене, -Спасителя немає. 5 Я знав тебе в пустині, в краю великої посухи. 6 Коли ж їх нагодовано й вони стали ситі, наситилися, - серце їхнє загорділо, тому мене й забули. 7 Тому то я для них став левом; мов леопард, чигатиму при дорозі. 8 Немов ведмедиця, що забрано в неї ведмежат, я на них накинусь; я роздеру їхнього серця оболону й там пожеру їх, мов левиця; звір дикий буде їх на шматки розривати. 9 Знищу тебе, Ізраїлю, - хто прийде тобі з допомогою? 10 Де ж він, твій цар, щоб тебе рятувати по всіх твоїх містах? Де твої судді, що про них говорив єси: «Дай мені царя і князів»? 11 Я дав тобі царя у моїм гніві, і забрав геть у моїм обуренні. 12 Несправедливість Ефраїма, зв'язана у вузол, гріх його схований ретельно. 13 Прийдуть на нього муки породіллі, та він - син нерозумний: вже час би й народитись, та він не покидає материнського лона. 14 І я б та визволяв їх з руки Шеолу? Я б їх рятував від смерти? Де твої рани, смерте? Де бич твій, о Шеоле? Жалю не буде в мене. 15 Хоч Ефраїм посеред очерету процвітає, та прийде східній вітер; Господній вітер здійметься з пустині й висушить його джерела, висушить його криниці; ограбує скарб усього дорогоцінного посуду.
14. Ізраїль повертається до Господа
Самарія понесе кару за свою провину, бо збунтувалась проти Бога свого. Вони поляжуть від меча; малечу їхню роздавлять, вагітних їхніх порозтинають. 2 Повернись, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти спотикнувся об твою беззаконність. 3 Візьміть слова з собою й поверніться до Господа. Скажіть йому: «Прости всю беззаконність! Прийми те, що добре, і ми принесемо плід уст наших. 4 Ашшур нас не врятує; на коні ми не будемо сідати; діла рук наших не називатимемо більше нашими богами; бо в тобі сиротина знайде милосердя!» 5 Я вилікую їхню зраду; я полюбив їх доброхітно, бо гнів мій від них відвернувся. 6 Я буду для Ізраїля росою; він зацвіте, немов лілея, і, мов Ливан, пустить коріння. 7 Його паростки далеко розростуться, краса його буде, немов маслини, а його запах - мов Ливану. 8 Ті, що сидять під його тінню, знов будуть пшеницю плекати; вони будуть цвісти, неначе лоза виноградна; запах його буде, немов вино ливанське. 9 Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій. 10 Хто мудрий, нехай це зрозуміє! Розумний нехай це знає! Бо путі Господні праві, й праведники ходять ними, а грішники на них спотикнуться.